Ви можете зв'язатися з нами (0462) 675 993

agropartycn@ukr.net

Арсен Дідур: Чернігівщина – не розмінна монета олігархів і не поле для проведення соціальних експериментів

16 Травень 2018

Коментарі:

0
 Травень 16, 2018
 0
Категорія: Новини, Статті

Ось уже 2,5 роки заступник голови обласної організації Аграрної партії України Арсен Дідур обіймає посаду заступника голови обласної ради. Своє життєве кредо: «Бути чесним, бути щедрим і любити землю, яка дала тобі життя» він сповна втілює у реальних справах, маючи постійний діалог з виборцями. Проте життя щодня ставить нові запитання і складні виклики. Ми зібрали найгостріші запитання від людей, які знають і Арсена Володимировича, і довіряють Аграрній партії України. Отже…

– Арсене Володимировичу, давайте почнемо з питання, яке останнім часом стало чи не найактуальнішим для нашої області – реформування відділень ПАТ «Укрпошта». Ви були активним ініціатором проведення «круглих столів» із зазначеного питання і зустрічі з керівником підприємства. Шо відбувається зараз?

– Скажу одразу – у питанні проведення так званого соціального експерименту під назвою «Сільське відділення», яке нам просто нав’язали «згори» без жодних громадських обговорень – влада Чернігівщини одностайно підтримує думку населення: у запропонованому Укрпоштою вигляді цього робити категорично не можна.
Вдумайтеся: при розробці проекту не враховані ні специфіка області, ні кількість населення, ні його потреби. Враховується лише визначена бізнес-концепція ефективності роботи «Укрпошти» з позиції управляючого менеджментом.

Спочатку треба визначити ту модель модернізації чи реформування «Укрпошти», яка б пройшла погодження з органами місцевого самоврядування, і лише потім запроваджувати цей пілотний проект.

Враховуючи резонанс даного питання, згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, створено робочу групу, мета якої – реалізувати реформу, враховуючи наші реалії. Провівши два засідання вирішили, що в рамках їхнього пілотного проекту буде діяти так званий «підпілотний» проект, який почнеться з Чернігівського, Куликівського та Ріпкинського районів. Проходять консультації з головами ОТГ, головами районних рад щодо позицій місцевого самоврядування з цього питання.

Якщо запропонована концепція буде прийнята – тоді ми її підтримаємо і дамо «зелене світло». Коли ж реформу нав’язуватимуть без участі думки громад, то запевняю – ми знайдемо важелі впливу, щоб зупинити цей процес.

Один з варіантів – висловити недовіру голові Чернігівського відділення Укрпошти, звернутися від імені обласної ради до керівництва країни, щоб ця «псевдореформа» не мала згубних наслідків для населення Чернігівської області.

Головна мета будь-якої реформи – не погіршення, а покращення якості гадання послуг. У нас є претензії до менеджменту Укрпошти, хоча з точки зору бізнес-ефективності їхні кроки цілком зрозумілі. Проте давайте не забувати, що це – на 100% державне підприємство. А держава, згідно з Конституцією, через свої установи та підприємства повинно забезпечувати якісне життя населення.

У випадку Укрпошти не треба взагалі підходити до її діяльності з боку бізнес-інтересів. Є ще й соціальна відповідальність, оминути яку не можна. Депутатський корпус обласної ради у своїй думці єдиний – якщо ми не будемо почуті, з реформою будемо боротися за думку і волевиявлення народу.

– Чернігівська область вчергове потрапила до когорти «щасливчиків». Цього разу населення найдепресивнішої області випробовуватимуть новими тарифами на доставку електроенергії. Чи вдарять ці тарифи по бізнесу, а відтак і по побутових споживачах? Яка позиція фракції Аграрної партії обласної ради?

– Здається – країна, яка обрала вектор євроінтеграції, має запозичити у західних сусідів і партнерів найкращий досвід з будь-яких питань. Так і система RAB-тарифів – тобто інвестиційна доплата до тарифу, який сплачує споживач для того, щоб компанія-поставщик могла покращити якість послуг. Або ж підвищити потужність, створити передумови для бізнесу та зростання якості для споживачів – так, в усьому світі ці тарифи працюють.

Працює ця система – виходячи з реальної оцінки, бо RAB-тариф зав’язаний на фінансову балансову вартість мереж, і на підставі їхньої вартості додає якийсь відсоток, який знову, ж визначає держава, і йде підвищення інвестиційної складової. Вона носить достатньо локальний характер і вводиться на визначених територіях. Взяти ту ж Польщу. Там тарифи не використовуються на всій території країни. Є інвестиційний проект в окремому воєводстві, куди треба додати потужності. І споживачі даної території розуміють, що доплативши до існуючого тарифу інвестиційний коефіцієнт, вони у підсумку отримують нові побудовані потужності, покращені мережі тощо.
Що роблять у нас – намагаються, використовуючи цей передовий досвід, за рахунок споживача утримувати існуючі мережі. Які вже були приватизовані і коштували їм копійки в буквальному сенсі цього слова у лихі 90—ті після приватизації «Обленерго». Споживачі не готові утримувати основні фонди, з яких дехто отримує прибуток, котрий дівається невідомо куди. Тобто вони незрозуміло як ними розпорядилися, а нині за рахунок споживача хочуть усе відновити й модернізувати.

Зараз певна група лобістів-власників Обленерго намагається через Верховну Раду, через Кабмін та НКРЕКП протягнути цю методику. Що це дасть?

Чернігівській області, якщо цей експеримент все ж таки відбудеться, це загрожує зростанням тарифів на 40%. Ініціатори цього намагаються провести громадські слухання і довести, що населення цей ріст цін не зачепить. Авжеж, напряму – ні. Але люди з цим напряму неприємно зустрінуться через бізнес, тому що вони там працюють. І за рахунок підвищення собівартості та збільшення оплати за електроенергію це якраз зменшить інвестиції у підвищення організації праці та загальмує зростання заробітної плати.

Ті люди, які намагаються будь-що ввести ці тарифи – абсолютно нечесні. Я думаю, що держава повинна на рівні регулятора замислитися про те, шо вона робить. На рівні області скажу, що обласна рада та облдержадміністрація моніторить цей процес і ми не дозволимо знизити інвестиційний клімат на території області.

З позиції Аграрної партії, яку в основному наповнює міський та сільський середній клас, можу сказати впевнено – ми їх будемо захищати. Тому що вони найбільш вразливі у цьому випадку.

Парадокс – те, що у Європі стимулює розвиток бізнесу, в нашій імплементації зводить його розвиток нанівець. При цьому створює соціальну напругу, збільшує тарифи і збурює населення. Так можна догратися і до третього Майдану – тарифного. Народ і бізнес не може терпіти таке безкінечне знущання.

Адже будь-яка умова збільшення тарифів – відповідність трьом принципам: тариф повинен бути прозорим, економічно обґрунтованим і головне – він повинен бути відповідним платоспроможності населення.

Є у нас це? Ні! Ну і головне – все це повинно регулюватися незалежними інституціями, яких у нас, на жаль, немає. НКРЄКП? Ні. Антимонопольниї Комітет? Теж є питання. Тобто, усі такі потрібні інституції регулювання не відділені від держави, а повністю підкорені їй. А держава знаходиться повністю рід впливом монополій.

– Отже, замкнене коло?

– Безумовно. Для чого нам і намагаються зараз ввести цей інвестиційний RAB-тариф. Я, як заступник голови обласної ради, розумію, що з цим треба боротися. Цю думку поділяє і облдержадміністрація. Це вам до слова про експерименти над нашою областю – плюс до Укрпошти.

Аграрна партія теж буде проти. Адже її програмні задачі – це захист малого та середнього бізнесу, тобто людей, які справді працюють. І все, що буде вдаряти по якості та умовам їхньої роботи, буде під нашим надійним захистом.

– Одне з найболючіших питань, що турбує всіх українців – це земля. Як швидко оцінять ефект громади від переданої землі за межами населених пунктів? Чи треба очікувати якихось підводних течій від реформи уряду? Яку позицію на сьогодні відстоює Аграрна партія у питанні землі?

– Я не вірю, що цей процес незворотній лише тому, що ґрунтується на постанові уряду. Якщо передача земель не буде оформлена на законодавчому рівні, то це – ще один шлях спокуси громад перед виборами.

Бо після них хто знає, як що буде насправді? Взагалі передача земель об’єднаним територіальним громадам – це база формування їхніх доходів, якою вони повинні розпоряджатися. При тому це оформлено відповідною постановою і проходить через Держгеокадастр – найбільш непрозору і корумповану структуру. Тобто передача землі повинна бути законною. І крапка. Закон мусить дати право інвентаризувати раніше оформлені договори, які дуже поспішали роздати землю будь-кому всупереч законодавству. Тому громадам треба дати можливість інвентаризувати. Але якщо це не входить до інтересів громади і якщо землекористувач незрозумілий і нецікавий на предмет взаємодії з громадою, то вона повинна мати право анулювати ці договори.

Тому я тільки «за» цей процес. Проте є побоювання щодо того, що це – чергова афера. Я хочу, щоб це було закріплено відповідним Законом, прийнятим Верховною Радою. І щоб далі землями розпоряджалися громади.

Що стосується землі вцілому, то ми за те, щоб ринок землі існував. Проте, враховуючи ситуацію в країні та незавершеність земельної реформи, ми проти того, щоб його вводили лише в рамках одного Закону – зняття мораторію. Це призведе до того, що у людей землі просто заберуть за копійки. Тобто люди, які отримали її після розпаювання земель, повинні мати за це відповідні кошти і мати зиск з оренди.

Позиція Аграрної партії – прийняття усіх 17 законів земельної реформи, мета яких – запровадження цивілізованого ринку землі. Після цього – референдум: чи треба землі бути товаром, чи це має бути вільний ринок. І лише після референдуму Верховна Рада знімає мораторій на землю та визначає право її продажу.

– Фермери скаржаться на відсутність підтримки від держави. А як складається нині ситуація з інвестиціями в сільське господарство? Які кроки необхідно здійснити в першу чергу для підтримки аграріїв?

— На жаль, є низка чинників, які аж ніяк не сприяють інвестиційній привабливості нашого бізнесу. За 9 місяців минулого року в аграрне, лісове й рибне господарства області було залучено 2,3 мільярда гривень. Це майже вдвічі більше, ніж торік.

Проте частка іноземних інвестицій у цій сумі – всього лише 11 мільйонів доларів (приблизно — 300 мільйонів гривень). А все інше — власні інвестиції, тобто аграріїв-патріотів. А реальних «білих» європейських інвестицій у нас обмаль. На те є низка причин: війна, корупція, яка нині лише посилюється, а також відсутність системних реформ і політичної волі. От такі у нас реформи, яку не візьми – поліція, освіта, медицина – обгортка гарна, а всередині усе погнило.

Ось тому ці три фактори реально закривають шлях до активного надходження інвестицій в країну, яка – вдумайтеся! –потенційно багатша за будь-яку європейську державу. Включаючи досить розвинути Англію, Францію та Німеччину. Ми реально багатші через географічне розташування, земельні ресурси, наявність морів, річок тощо.

Ми багатші за арабських шейхів, нам просто фатально не везе з керівниками і політикою «крок вперед – крок назад». Так ми далеко не підемо. Ми не створили ті правила і закони, які б, використовуючи наш значний потенціал, зробив би нас успішними і багатими.

Стосовно цього року: бюджети і фермери правильно скаржаться на недостатнє фінансування. Виділено 6,3 мільярди державної підтримки за 4 напрямками: тваринництво (молочне і м’ясне) – 4 мільярди. Один мільярд виділений фермерам, ще один – на компенсацію банківських відсотків на придбання техніки державного виробництва, і 300 мільйонів – на садівництво.

Чому ж скаржаться фермери?

Проблема – відсутність незатвердженого механізму. Коли я був на нараді у Міністерстві Аграрної політики на презентації аграрної підтримки, то виявилося, що курка належить до сфери тваринництва. От і виходить, що з 4 мільярдів підтримки на тваринництво десь біля 3-х йде на підтримку галузі, яку, по великому рахунку, й підтримувати не треба. Вона склалася, там все в порядку. Тепер зрозуміло, куди йдуть виділені, й так незначні ресурси?

Ми повинні підтримувати молочну галузь, переробника, який створює додаткову вартість і дає можливість для її розвику. Маємо підтримувати соціально відповідального фермера, на якому тримається територія.

І найголовніше – як ми маємо підтримувати галузь АПК, ось уже більше року не маючи профільного міністра? В.о – колишній керівник Держгеокадастру. І куди – згідно з фахом – він спрямовуватиме свою діяльність? Думаю, тут все зрозуміло.

– Ваш прогноз: чи будуть дорожчати продукти харчування для населення протягом року? Що робить Аграрна партія, щоб ціни для продукти харчування були доступними, а їх якість – висока?

– Продукти дорожчатимуть – на жаль, це об’єктивна реальність. Тому що, по-перше, відсутня чітка стратегія розвитку аграрного виробництва, яке, по суті, стає сировиною.

Ми вирощуємо зерно, сою, інші культури – їх же й експортуємо. І не тут, а там створюємо робочі місця. Потім до нас йде імпорт, прив’язаний до курсу валюти. Який, у свою чергу, прив’язаний до стану економіки. І коли діючий Прем’єр-міністр на третій рік свого керування хвалиться «гальмуванням падіння економіки» – це ж просто нісенітниця. Кабінет Міністрів повинен давати ріст економіки! Тобто, коли йде зростання економіки, не виїжджають люди за кордон. І курс національної валюти – стабільний.

Тому я не бачу логіки за рахунок гальмування падіння економіки підтримувати стабільність курсу національної валюти. До того ж, у нас немає стратегії розвитку галузі АПК і тієї частини, яка дає продуктову безпеку – переробної промисловості. Вона взагалі наразі перебуває у депресивному стані та не може забезпечити населення дешевими продуктами. Ми залежимо від імпорту, а він – від курсу валюти. Тому я прогнозую, що при такій політиці Кабміну в галузі АПК ми матимемо подорожчання продуктів харчування.

Складових тут багато – це і славнозвісні RAB-тарифи, і відсутність інвестиційного клімату, яке призводить до падіння економіки, а воно – до падіння курсу… Відповідно, на цьому етапі ми мусимо їсти імпортну гуму – доволі дорогу – замість нормальної їжі. Все це треба міняти – і чим швидше, тим краще.

Тому в Аграрній партії, до якої я маю безпосереднє відношення, створена професійна рада, яка займається аграрними питаннями, аграрною реформою. Тобто є готова команда, яка може – якщо ми прийдемо до влади – професійна зайнятися реформуванням АПК. І земельною реформою, і стратегією розвитку аграрного виробництва і аграрної переробки. Та, яка у кінцевому випадку призведе до максимальної доступності цін на полицях наших магазинів для людей.

– Чи має перспективи Чернігівська область із депресивної стати на шлях економічного зростання? Що для цього зробить Аграрна партія?

– Я взагалі не вважаю, як деякі політики, Чернігівську область депресивною. Вона просто ще не осягла до кінця, що вона собою являє і які має резерви. Це чудовий край зі своїми традиціями та історією, яку ми повинні пам’ятати.

Давайте почнемо себе врешті-решт поважати і не давати можливості для того, щоб нашу область з точки зору геополітики використовували як розмінну. Нас просто розмінювали для домовленостей певних політичних сила на поталу донецьких, луганських політиків… І зараз її знову віддають. І віддаватимуть доти, допоки еліта області не об’єднається для захисту своєї території і не дасть можливості Чернігівщині стати справді депресивною територією.

Депресія починається з нелюбові до рідної землі. Тому Аграрна партія і, зокрема я, як заступник, вважаю своєю метою зробити все для того, щоб над нами не експериментували і не робили з Чернігівщину розмінною монетою для чиїхось політичних ігрищ.

Треба зрозуміти – ми і тільки ми самі розвиваємо цю територію і для нашого бізнесу, і для наших людей. І коли ми її захищатимемо, будемо самі керувати її життям – без засланих козаків – ось тоді депресія одразу ж закінчиться. В цьому плані я налаштований досить оптимістично. Віра, повага до себе, любов до рідної землі, захист наших інтересів від будь-яких експериментів – це та гарантія, яка ніколи не зробить Чернігівщину депресивною.

Наталія Купрієнко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *