Ви можете зв'язатися з нами (0462) 675 993

agropartycn@ukr.net

Юрій Болоховець: «У людях ціную справжність»

25 Червень 2018

Коментарі:

0
 Червень 25, 2018
 0
Категорія: Новини, Статті

Ічнянська районна газета «Трудова слава» розпочинає цикл інтерв’ю з відомими успішними і талановитими людьми, які живуть поруч із нами. Про особисте життя, хобі, труднощі і злети на шляху до успіху. Першим на чашку кави запросив 35-річний депутат обласної ради Юрій Болоховець.

Родом з Івангорода. Одружений. Дружина молодша на п’ять років. Свою кохану Людмилу пригледів у рідному селі. Вона теж місцева. Три роки зустрічалися, побралися у 2009-ому.

За коханням – назад у село

– Після закінчення вишу я працював у Міністерстві екології природних ресурсів на хорошій посаді, жив у гуртожитку. Але, коли приїжджав додому, розумів:
міністерство – це не моє. І прийняв важливе рішення, яке тоді не зрозуміли мої тато й мама. Уявіть, сільські батьки вивчили дитину, яка знайшла у Києві хорошу
роботу, а потім каже, що повертається у село. Тоді я вже зустрічався з Людою. Вона після столичного вишу працювала бухгалтером у центральному офісі однієї з крупних заправних станцій. Я їй сказав: «Людо, я їду в село». Кохана заплакала і через два дні приїхала за мною з речами в Івангород. Для мене це був визначальний фактор. Я б її зрозумів, якби вона відмовилася: вирвалася із села й уже мала старт у Києві.

Тоді Юрій і зрозумів: його кохана – ідеальний партнер у житті, жінка, з якою можна будувати майбутнє. Зараз Людмила очолює сільськогосподарське ТОВ «Івангородське». Подружжя виховує доньку Софію, яка з’явилася на світ вісім років тому в Ічнянському пологовому будинку.

– Ім’я вибирала дружина, але це було настільки влучно, що я не перечив. Софія – дійсно красиве ім’я. А мені, до речі, ім’я вибирав батько. Софія перейшла у третій клас однієї з Ніжинських шкіл, дуже любить малювати.

У вихованні – свобода дій

– Вихованням доньки займається дружина. Я спостерігаю і не заважаю. Втручаюся лише тоді, коли щось виходить за рамки. Мене теж так виховували і все дозволяли. Тобто була свобода дій. Пригадую, у школі я трохи покурював. Мама хотіла мене покарати, але батько дозволив курити і дав мені пачку «Космосу». Прийти до школи із пачкою цигарок – це було дуже круто. Але то була єдина у моєму житті викурена пачка цигарок. Тобто, коли мені дозволили, я переосмислив, чи насправді мені це потрібно. А якби мене тоді відлупцювали чи поставили на коліна, можливо, смалив би й далі, – зізнається Юрій Болоховець.

Удома зробив спортзал

У школі був звичайним хлопцем, гарно вчився. Але можливостей для саморозвитку мав набагато менше, ніж унинішніх школярів. Щоб займатися спортом, удома створив спортзал, де замість тренажерів – колінвали, шестерні або ще якісь залізяки із трактора. І багато хлопців ходили, щоб потренуватися та підкачати м’язи. До речі, коли навчався у виші, три роки активно займався рукопашним боєм. І зараз тримає себе у формі.У шкільні роки Юрій розводив голубів.

– Товариш приніс мені у школу породистого голуба, – пригадує цікавий випадок. – Перед уроком я поклав птаха собі на коліна під парту і накрив шапкою. Тоді, пам’ятаю, були зелені дерев’яні парти з кришками. Іде урок. І тут вилітає голуб та робить кілька почесних кіл по класу. Однокласники повилазили на парти та по-
чали його ловити. Вчителька була шокована. Голуб летить у вікно, розбиває його і вилітає через розбиту шибку. Наступного дня батько засклив шибку і сказав, щоб такого більше не було.

На відпочинок часу не багато

Основне місце роботи Юрія Болоховця – Ніжинське лісництво, яке очолює п’ять років. Попри свою зайнятість час на відпочинок із сім’єю знаходить постійно.

– З кінця квітня до середини вересня – найбільш пожежонебезпечний період року, і я повинен бути на місці, органі-зовувати чергування, охорону. Тому запланувати літній відпочинок не завжди вдається. Проте у цьому році все-таки виділив тиждень і побував з донькою та дружиною в Арабських Еміратах. Мій відпочинок буває двох видів. Перший – не більше двох разів у рік і триває протягом тижня. У цей час їдемо з родиною на море чи в Карпати та проводимо його активно: піднімаємося в гори або катаємося на лижах. А ще зі студентських років для мене стало законом: щотижня приїжджати в рідне село. Це обов’язковий відпочинок. І зараз, де б не працював – кожні вихідні я в Івангороді. Бо це моя домівка, з якою пов’язане все моє життя. В Івангороді Юрій Віталійович навідується до батьків, тещі з тестем. У селі має і власний будинок. У Ніжині майже шість років мешкають в однокімнатній службовій квартирі. Каже, що звикли до такого життя, адже на вихідні постійно у селі. Придбали й трикімнатну квартиру, але ще не переїхали, бо будинок поки що не зданий в експлуатацію. Їздить на «Шкоді» за 20 тисяч американських доларів.

За модою не слідкує

На шопінг Юрій Віталійович не ходить. Каже, відвідування магазинів забирає багато часу, який можна витратити з користю. І хоча він публічна персона, віяннями моди не переймається. Речі здебільшого купує через інтернет. У гардеробі має три костюми та одну вишиванку блакитного кольору. А ще, каже, до вподоби джинси і зручні речі. Із улюблених парфумів – «Дюпонт», який коштує близько 1 тис. грн.

Улюблені заняття та захоплення

Юрію Болоховцю подобається бокс. Не втрачає можливості їздити на турніри. Зокрема, був на всіх поєдинках чемпіона світу Олександра Усика, які проходили в Україні. Змалку любить тварин і природу. І це зіграло свою роль у виборі вишу та професії. Коли приїхав подавати документи до Національного аграрного університету на лісогосподарський факультет, відразу вирішив, що вчитиметься тільки там. Юрій Віталійович знаходить час на мисливське собаківництво, вирощує дві породи: німецького курцхаара та російсько-європейську лайку. Для душі тримає коня Гранда (на знімку), якого кілька років тому купив за 10 тисяч гривень. Його улюблене заняття – полювання, про яке може говорити годинами. Має гарну зброю: нарізну та гладкоствольну, яка є предметом його гордості. Любить її оглядати, чистити, просто потримати в руках. Своє хобі вважає суто чоловічим захопленням, яке в розумних межах має приносити користь і природі, і людині.

– Подобаються ходові та індивідуальні полювання. І для мене важливо не кількість трофеїв, а те, що треба намотати не один кілометр. Особливо, коли полюєш на зайця-русака. Запам’ятався один такий випадок: під час полювання пройшов велику відстань і вже коли повертався назад, не відчуваючи ніг, уполював двох зайців. А взагалі мисливство – це цілий процес. Вважаю неправильним, коли добуваєш трофей і не використовуєш його.

Тушкований заєць із овочами – одна з його улюблених мисливських страв, каже Юрій Болоховець. І поділився секретами приготування.

– Для того, щоб страва була смачною, потрібно не тільки використовувати правильні інгредієнти і технологію приго-тування, але й якісно підготувати м’ясо. Якщо зайця спіймали взимку, краще нехай кілька днів полежить у шкірці, на холоді, щоб добре замерз. Потім випатрати, очистити і вимити. Додати сіль, перець, овочі: моркву, побільше цілої цибулі, картоплю, порізану на шматки. І тушкувати. Бажано в печі.

До слова, у будинку, де живуть батьки пана Юрія, піч є. І вона, вважає мій співрозмовник, – основний і незамінний атрибут сільської оселі. Обов’язково, хоча б раз на тиждень, мама Галина Михайлівна готує там домашні страви. А після полювання, особливо восени чи взимку, Юрій Віталійович любить на печі відпочити та зігрітися.

До речі, пан Юрій із задоволенням любить готувати м’ясо на мангалі, шурпу, рибну юшку та пригощати стравами своїх друзів і родину. Також чоловікові до смаку борщ, вареники із картоплею, грибами та шкварками, які у печі готує його дружина. І зізнається, що смачнішої кухні, ніж українська, немає. Хоча іноді любить скуштувати рибні страви та суші японської кухні, піцу та соуси – італійської.

Літературні вподобання

Зважаючи на швидкий темп життя, не завжди вдається прочитати цікаву книжку. Здебільшого читає літературу професійного спрямування або пов’язану з його захопленнями.

– Нещодавно прочитав Роберта Гріна «48 законів влади» про те, як навчитися долати перешкоди, як розставляти пріоритети, вивчати й розуміти людей, опановувати власні емоції й не говорити більше, ніж потрібно. Іноді читаю історичні та релігійні книги.

Найбільше, каже пан Юрій, у людях цінує справжність: з такою людиною завжди приємно спілкуватися. Вважає, що почуття гумору свідчить про інтелект та комунікабельність. Сам він знає багато анекдотів різної тематики, у студентські роки міг розказувати годинами.

АНЕКДОТ від Юрія Болоховця:
Повертається чоловік із полювання і каже дружині:
– М’яса до кінця тижня купувати не будемо!
Дружина:
– Чому? Ти що, кабана добув?
– Ні, зарплату пропив.

«Моє життя – це рух. Поки є рух, доти я живу. Моє життя – це постійне бажання вдосконалюватися, ставити мету і, досягнувши її, отримати задоволення».

Світлана ЦЮПКА
Фото Миколи Тищенка

Довідково: Юрій Болоховець як депутат обласної ради, обраний від Аграрної партії, піклується про громадян і населені пункти округу. Адже найголовніше – не втратити довіру виборців, які підтримують політичну силу і бажають бачити реальні зміни в кожному куточку своєї рідної землі та країні загалом лише на краще.

ГАЛЕРЕЯ ЗОБРАЖЕНЬ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *